Філоксера – дрібна комаха довжиною близько міліметра. В Європу була завезена в кінці XIX століття, швидко розповсюдилась і призвела до загибелі багато виноградників, скільки європейські сорти не були стійкими до цього шкідника.
Повний життєвий цикл розвитку цей шкідник проходить на американських сортах і гібридах – прямих виробниках (сортах отриманих схрещуванням американських і європейських сортів). Тут філоксера знаходиться на коренях і листках кущів.
Фото 1. Шкілка саджанців винограду на початку серпня
Фото 2. Саджанець винограду кореневласний а) і корені здорові б), уражені філоксерою с)
Неповний життєвий цикл розвитку філоксера проходить на європейських кущах, живе тільки на коренях. Звідси розрізняють дві форми філоксери: кореневу і листову.
Так в чом шкода цієї комахи, що вона заставила вирощувати саджанці щеплені на стійку до філоксери підщепу?
А ось в чому. Живучи на коренях виноградних кущів, шкідник живиться соком рослини, попередньо пошкоджуючи її корінчики. В місцях ушкоджень на мочкуватих корінчиках утворюються здуття, а на 2-3 річних кущах жовна, які загнивають і призводять до загибелі кущів.
Щоб протистояти цьому шкіднику і стали щепити нестійкі до нього сорти на стійкі, так називаємі філоксеростійкі підщепи.
На щастя філоксера є не кругом. По даним „Атласа болезней и вредителей плодовых, ягодных, овощных культур и винограда‟ [1], в країнах СНГ вона розповсюджена в Молдавії, південно-західних районах України, південних районах Краснодарського и Ставропольського країв, Ростовській області, Грузії, в північній частині Вірменії, в південно-західних районах Азербайджану.
Для закладки виноградників в цих районах ще в Радянські часи були створені розплідники по вирощуванню саджанців привитих на філоксеростійкі підщепи. В місцях вільних від філоксери навіть промислові виноградники в СРСР закладалися кореневласними саджанцями. Тому якщо Ви живете за межами вказаних вище країн і районів, заражених філоксерою, то сажайте кореневласні саджанці.
Значить зрозуміло. Основна перевага щеплених саджанців, що поступають на ринок – стійкість до філоксери.
А є переваги у кореневласних саджанців перед щепленими. Так є. Ці переваги наступні:
- кореневласні саджанці проще вирощувати, менші трудові затрати і вони більш дешеві у виробництві;
- немає місця зростання підщепи і прищепи, яке є слабою ланкою як саджанця, так і куща в майбутньому.
З появою філоксери зусилля багатьох селекціонерів були направлені на виведення стійких до шкідника підщеп і сортів винограду. І ці зусилля увінчались успіхами. В Україні для виробництва привитих саджанців частіш всього використовують наступні філоксеростійкі підщепи: Кобер 5Б, Оппенгейм СО-4, Ріпаріа x Рупестріс 101-14 (Р*Р 101-14).
В якості прикладу сортів винограду з підвищеною стійкістю до філоксери можна назвати наступні: Антей, Анапський стійкий, Гранатовий, Восторг, Данко, Декабрський, Зеладенд і інші.
Слід також відмітити той факт, що щеплені саджанці виробляють розплідники розташовані в районах заражених філоксерою. Тому не виключена можливість, що щеплені саджанці або живці зі шкідником, адже вони дуже дрібні і їх не видно неозброєним оком. В основному філоксера переноситься саджанцями, оскільки в зимуючій стадії вона на коренях, але може на американських сортах бути і на лозі, тобто на чубуках.
Слід пам’ятати, що розповсюджується філоксера не тільки з посадочним матеріалом, а також за допомогою вітру, води і знаряддям обробки грунту. Тому купив такий саджанець чи чубук з зараженого району можна вільно занести шкідника на свій виноградник.
Кореневласні саджанці виробляють в районах вільних від філоксери, а тому такі саджанці і живці чисті від шкідника. Купуючи, їх ви не занесете шкідника на свою ділянку. Вид кореневласного саджанця і його корінь без філоксери показаний на фото 2а і 2б відповідно, а заражених коренів на фото 1с.
ВИСНОВКИ. Закладати виноградники треба здоровими якісними саджанцями в районах заражених філоксерою щепленими на стійкі до шкідника підщепи, а в зонах без філоксери – кореневласними.
Дджерела:
1. Г. Ванек, В.Н. Корчагин, Л.Г. Тер-Симонян. Атлас болезней и вредителей плодовых, ягодных, вощных культур и винограда. „Природа‟ Братислава, ВО „Агропромиздат‟, Москва, 1989 г.
2. Плодовые, ягодные культуры и технология их возделывания. В.И. Якушев и др. – М. Агропромиздат, 1988 г. – 543 с.
3. Статті із Інтернету.
Рекомендую переглянути:
- „ Роль заліза в рослинах ідеяких інших металів ‟;
Комментариев нет:
Отправить комментарий